Довідник з визначення породи кота за вухами, очима, шерстю та розміром

Визначити породу кота на око — це часто справжня головоломка. Зосередившись на вухах, очах, шерсті та розмірі, ви зможете швидко звузити коло варіантів і робити обґрунтовані припущення.

Використання вух для розпізнавання породи кота

Вуха — один із найшвидших способів відрізнити породи котів.

• Коти з щільно загнутими вперед вухами, найімовірніше, є шотландськими висловухими або спорідненими міксами.
• Коти з великими, високо посадженими загостреними вухами та клиноподібною головою часто належать до сіамських або орієнтальних порід.
• Коти з дуже великими вухами з широкою основою та «диким» виглядом можуть бути абісинськими або саванами.
• Коти з вушними кінчиками, загнутими назад, зазвичай є американськими керлами.
• Коти з великими вухами й китиці на кінчиках, схожими на «рисі вушка», можуть бути мейн-кунами або норвезькими лісовими котами.
• Коти із середніми за розміром вухами та заокругленими кінчиками часто трапляються серед британських короткошерстих і безпородних короткошерстих міксів.

Як “читати” форму й колір очей

Очі підказують не лише можливу породу, а й загальний вираз мордочки.

• Коти з мигдалеподібними, злегка косими очима та витягнутим обличчям можуть бути сіамами, орієнтальними короткошерстими або балінезами.
• Коти з великими, круглими, «совиними» очима часто нагадують британських короткошерстих, шотландських висловухих або персів.
• Коти з яскраво-блакитними очима та колор-пойнтовим забарвленням шерсті часто є сіамами, регдолами або бірманами.
• Коти з різнокольоровими очима, одне блакитне, друге — золотисте чи зелене, трапляються серед турецьких ванів, турецьких ангор і деяких білих домашніх котів.
• Коти із золотими або мідними очима та приплюснутою мордочкою часто є персами або екзотичними короткошерстими.
• Коти з насичено-зеленими очима та підпалою чи сріблястою шерстю можуть бути російськими блакитними, єгипетськими мау або шиншилоподібними персами.

Тип, рисунок і довжина шерсті

Шерсть дає одні з найважливіших підказок для визначення породи кота.

• Коти з довгою, струмливою шерстю та широкими грудьми можуть бути мейн-кунами, норвезькими лісовими котами або регдолами.
• Коти з дуже довгою, густою шерстю та пласким чи кирпатим носом зазвичай є персами або гімалайського типу.
• Коти з напівдовгою шовковистою шерстю й колор-пойнтовим забарвленням часто вказують на регдолів або бірман.
• Коти з дуже короткою, щільною, рівномірною шерстю та кремезним тілом можуть нагадувати британських короткошерстих або російських блакитних.
• Коти майже без шерсті, з великими вухами та помітними зморшками шкіри зазвичай є сфінксами або спорідненими безшерстими породами.
• Коти з тугими хвилями або завитками в шерсті часто належать до порід девон-рекс, корніш-рекс або лаперм.
• Коти з підпалою шерстю, коли кожна волосина має кілька кілець забарвлення, часто є абісинськими, сомалійськими або сінгапурськими.
• Коти з яскравими розетками або плямами на золотистому тлі можуть бути бенгалами або оцикатами.
• Коти з класичним колор-пойнтовим забарвленням і шерстю середньої довжини часто належать до порід, виведених на основі сіамських.

Оцінка породи за розміром і тілобудовою

Розмір і будова тіла допомагають підтвердити висновки, зроблені за вухами, очима та шерстю.

• Коти з дуже великим, мускулистим тілом і важким хвостом зазвичай є мейн-кунами або великими безпородними котами.
• Коти середнього чи великого розміру зі стрункою, спортивною будовою та довгими лапами можуть бути саванами, бенгалами або абісинськими котами.
• Коти з компактною, коренастою тілобудовою та товстими лапами часто є персами, британськими короткошерстими або екзотичними короткошерстими.
• Коти з дуже струнким, подовженим тілом і тонким кістяком є характерною ознакою сіамів і орієнтальних порід.
• Коти з невеликим, тендітним тілом і великими очима можуть бути сінгапурськими або мініатюрними безпородними котами.
• Коти з так званою напівіноземною тілобудовою, коли вони не надто кремезні, але й не надмірно худорляві, найчастіше трапляються серед домашніх короткошерстих і багатьох неплемінних котів.

Як поєднати всі ознаки

Жодна окрема риса не доводить породу, але їхні поєднання мають велику силу.

• Великий кіт з китицями на вухах, довгою скуйовдженою шерстю й пухнастим хвостом може свідчити на користь мейн-куна.
• Блакитноокий кіт із колор-пойнтовим забарвленням, напівдовгою шерстю й розслабленим характером може бути регдолом або бірманом.
• Стрункий, плямистий кіт середнього чи великого розміру з «диким» виглядом може бути бенгалом або міксом із саваною.
• Кругломордий кіт із коротким носом, довгою густою шерстю та мідними очима дуже сильно вказує на кішку перського типу.

Висновок

Точне визначення породи кота ґрунтується на поєднанні багатьох ознак, а не на одній деталі. Розгляньте разом вуха, очі, шерсть і розмір тіла вашого кота, а потім зіставте цей «профіль» із відомими стандартами порід. Якщо лишаються сумніви, сміливо називайте свого улюбленця безпородним котом із рисами, «схожими на» певну відому породу. Для максимально точних відповідей варто звернутися до ветеринара, клубу любителів порід або доповнити цей візуальний гід генетичним тестуванням.